Кримінальні справи

Новелою чинного Кримінального кодексу України неодмінно слід вважати запровадження інституту застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб. Незначна практика застосування вказаних приписів законодавства, наряду з недостатньою базою судових рішень по даному питанню породжують парадоксальне ототожнення у бізнес-середовищі інституту фізичних осіб та юридичних осіб в загальній категорії суб’єкта злочину, що не є зовсім коректним.

Чинним КПК України передбачено дві процесуальні форми участі юридичної особи в кримінальному провадженні:

А) В якості суб’єкта, якому надано статус потерпілого від кримінального правопорушення;

Б) В якості суб’єкта, якого може бути піддано заходам кримінально-правового характеру (тобто заходам кримінально-правової відповідальності).

Застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб перебуває у прямій залежності від встановлення чітких об’єктивних властивостей кримінального правопорушення, а саме:

1) Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації про вчинення одного із кримінальних правопорушень, передбачених ст. 96-3 КК України (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі; Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми; Підкуп особи, яка надає публічні послуги; Зловживання впливом; Терористичний акт; Втягнення у вчинення терористичного акту; Публічні заклики до вчинення терористичного акту; Створення терористичної групи чи терористичної організації; Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; Диверсія; Незаконне позбавлення волі або викрадення людини; Захоплення заручників; Порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму; Підкуп виборця, учасника референдуму; Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань; Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем; Пропаганда війни; Порушення законів та звичаїв війни; Геноцид; Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист; Найманство);

2) Існування причинно-наслідкового зв’язку між кримінальним правопорушенням, вчиненим службовою особою юридичної особи та інтересами самої юридичної особи;

3) Доведення обізнаності юридичної особи як суб’єкта права з протиправною діяльністю її службової особи та наявність у такої службової особи наданих у встановленому порядку повноважень для вчинення юридично-значущих дій від імені організації та в її інтересах.

Як бачимо, ряд умов для застосування заходів кримінально-правового впливу щодо юридичної особи є досить об’ємним, а відтак передбачає значний обсяг процесуальних слідчих дій для їх документування та доведення, що породжує сприятливу сферу для зловживань з боку правоохоронних органів. Водночас, непрямолінійність схеми визначення підстав для кримінально-правового впливу на юридичну особу створює дієву основу для повноцінного використання дієвої та комплексної стратегії захисту інтересів організації від негативних наслідків кримінально-правового характеру, якими виступають штраф, конфіскація майна юридичної особи та ліквідація організації.

 

На наш погляд, інтеграція інституту кримінальної відповідальності юридичної особи у національне законодавство є передчасним та недопрацьованим, оскільки суперечить принципу персональної відповідальності, який закріплений ст. 61 Конституції України, що створює ефективну основу для побудови стратегії судового захисту інтересів суб’єкта господарювання.

 

Водночас постає запитання, як правоохоронні органи визначатимуть рівень правоздатності службової особи, повноваження якої закріплюються внутрішніми документами (функціональними обов’язками та посадовими інструкціями), корекція яких не становить істотної складності для самої організації. Таким чином коректне формування первинної кадрової документації та послідовна контраргументація доводів сторони обвинувачення, в умовах сучасного стану нормативно-правового забезпечення кримінального процесу в Україні, за умови комплексного розуміння адвокатом методики захисту інтересів клієнта, дозволить виключити такі загрозливі наслідки для юридичної особи як вкрай-високі штрафи, ліквідація та супутня конфіскація майна.

NOTA BENE: У разі повідомлення за юридичною адресою суб’єкта господарювання правоохоронними органами про необхідність прибуття на виклик до слідчого, неодмінно звертайтесь до адвоката, оскільки некоректна поведінка представника підприємства у ході навіть рядової слідчої дії може спричинити істотні складнощі у подальшому доведенні невинуватості у суді.

Залишились запитання? Заповніть форму і ми зв’яжемось з Вами

Залишились запитання? Заповніть форму і ми зв’яжемось з Вами