Спадкові правовідносини беззастережно можна вважати одними з найбільш проблематичних питань у житті пересічного громадянина. Наряду з втратою близької особи (спадкодавця), спадкоємцю доводиться вступати у тривалий та виснажливий процес доведення власного права на спадщину, відстоювати його від протиправних корисливих зазіхань інших осіб, контролювати щоб усі юридичні тонкощі було дотримано у повному обсязі. Для демонстрації комплексності питань спадкового права та спадкування, як процесу переходу майнових прав та обов’язків до спадкоємця, наведемо частину юридичних нюансів, які супроводжують прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом.
У разі прийняття спадщини спадкоємцям слід пам’ятати про те, що вся спадкоємна маса повинна бути прийнята у повному обсязі, якщо інше не встановлено волею спадкодавця у заповіті. Це означає, що не можна прийняти лише права спадкодавця і не приймати обов’язки.
Але не усі права та обов’язки немайнового характеру входять до складу спадкоємної маси, Права та обов’язки, нерозривно пов’язані з особистістю спадкодавця, не входять до складу спадкоємної маси. Зокрема такими правами є:
1) особисті немайнові права, які забезпечують природне існування фізичної особи, – це право на життя, усунення небезпеки, що загрожує життю і здоров’ю, медичну допомогу, таємницю про стан здоров’я, свободу, особисту недоторканність тощо;
2) особисті немайнові права, які забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право на ім’я, його використання, зміну, повагу гідності та честі, недоторканність ділової репутації, особисті папери тощо;
3) право на участь у товариствах і право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
4) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим пошкодженням здоров’я. У цьому випадку мова йде про здоров’я спадкодавця, якому за життя належала компенсація за шкоду, завдану його здоров’ю;
5) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, що мають особистий характер, оскільки покликані забезпечити наявність коштів існування для конкретної особи. Тому зі смертю такої особи припиняється і право на отримання відповідної виплати;
6) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, які припиняються смертю цієї особи, якщо вони нерозривно пов’язані з її особистістю й у зв’язку з цим не можуть бути реалізовані іншою особою. В основі цього положення лежить принцип неможливості передачі особистих немайнових прав через те, що особисті немайнові права тісно пов’язані з фізичною особою.
Нормою ст. 608 ЦК України передбачені два випадки припинення зобов’язань у зв’язку зі смертю фізичної особи:
1) припинення зобов’язань смертю боржника, якщо воно нерозривно пов’язане з його особистістю та у зв’язку з цим не може бути виконано іншою особою. В якості прикладу можемо навести виконання договору, пов’язаного з індивідуальною творчою діяльністю спадкодавця (написання картини, виготовлення певного твору мистецтва, які залежать від особистих інтелектуальних та творчих здібностей спадкодавця);
2) припинення зобов’язань смертю кредитора, якщо воно нерозривно пов’язане з особистістю кредитора. Прикладом може служити договір доручення або довіреності, якщо спадкодавець був довірителем.
Поряд із загальними положеннями про спадкування законодавцем передбачені спеціальні правила спадкування окремих видів майна, а також прав і обов’язків:
– спадкування права на земельну ділянку;
– спадкування частки у праві загальної спільної власності;
– спадкування сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат;
– спадкування права на внесок у банку або іншій фінансовій установі;
– спадкування права на отримання страхових виплат;
– спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки;
– спадкування обов’язку відшкодувати майнову та моральну шкоду, завдану спадкодавцем;
– спадкування незаповіданої частини майна.
Спадкування права на земельну ділянку
В окрему статтю 1225 ЦК України законодавець виділив правило спадкування права на земельну ділянку, за яким право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, зі збереженням його цільового призначення. Для конкретизації цього положення закону звернімося до вимог Земельного кодексу (ЗК) України, де сказано, що громадянам України надане право на отримання у власність земельних ділянок для:
– ведення селянського або фермерського господарства;
– ведення особистого підсобного господарства;
– будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель;
– садівництва;
– дачного і гаражного будівництва.
І означає це те, що спадкоємець зобов’язаний використовувати успадковану земельну ділянку за тим цільовим призначенням, яке зазначене у Державному акті, виданому на цю ділянку.
Наступна особливість, передбачена цією статтею, полягає в тім, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, без будь-якого спеціального згадування про це. Це означає таке: якщо земельна ділянка, на якій розташований наслідуваний будинок, належав спадкодавцю на праві власності, то й спадкоємець отримує його у власність. Якщо ж спадкодавець мав право користування такою земельною ділянкою, то, відповідно, і спадкоємець буде мати лише право користування.
Спадкування частки
у праві загальної спільної власності
Частка у праві загальної спільної власності успадковується на загальних підставах згідно зі ст. 1226 ЦК України. Нагадаємо, що загальною спільною власністю є загальна власність двох і більше осіб, у якій не визначені частки кожного з них. До загальної спільної власності відноситься:
– майно, придбане подружжям у період шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом,
– майно, придбане в результаті спільної роботи і за загальні грошові кошти членів сім’ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним між ними.
Поширеним об’єктом права спільної власності є приватизована квартира.
Частки у праві загальної спільної власності вважаються рівними, але за згодою власників, за рішенням суду або на підставі закону може бути передбачене інше. Тому при спадкуванні такої частки важливим є факт визначення розміру такої частки.
Однак законодавець наділив спадкодавця, який має частку у загальній спільній власності, правом заповідати свою частку до її визначення і виділення в натурі. Це означає, що розмір частки у загальній спільній власності може бути визначений і після відкриття спадщини. Тобто при складанні заповіту спадкодавець може вказати, що він заповідає належну йому частку у загальній спільній власності певній особі. Таким чином, спадкоємець може довідатися про обсяг спадкоємної маси не відразу після відкриття спадщини, а тільки після визначення розміру частки спадкодавця у праві загальної спільної власності або виділення її в натурі.
Як правило, у свідоцтві про приватизацію вказано, що приватизована квартира перебуває у загальній спільній власності. Тому при оформленні свідоцтва про право на спадщину нотаріус зажадає заяву від усіх членів сім’ї з указівкою – у яких частках ця квартира була приватизована. Традиційно у заяві вказується, що квартира була приватизована в рівних частках. На конкретному прикладі це виглядає в такий спосіб: сім’я з чотирьох чоловік приватизувала квартиру. Отже, якщо квартира приватизована в рівних частках, то кожному члену сім’ї належить і частина цієї квартири у відсотковому співвідношенні. Якщо відкрилася спадщина після одного з членів цієї сім’ї, то успадковуватися буде лише та частина, яка у відсотковому співвідношенні належала спадкодавцю.
Якщо ж квартира була придбана подружжям у період шлюбу, то частка, що підлягає спадкуванню, буде визначатися з урахуванням положень ст. 60 Сімейного кодексу України, яка вказує на те, що майно, придбане подружжям у період шлюбу, належить їм у рівних частках. А це означає, що одному з подружжя належить половина квартири, отже, розподілу між спадкоємцями буде підлягати лише половина квартири, тому що інша її половина залишається у власності подружжя, що пережив.
Спадкування сум заробітної плати, пенсії,
стипендії, аліментів, інших соціальних виплат
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодуванням соціальних виплат, що належали спадкодавцю, але не були отримані ним за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини та успадковуються на загальних підставах. Це означає, що названі суми не включаються до загального складу спадкоємної маси, якщо у спадкодавця були члени сім’ї. Відповідно до визначення, даного у ст. 3 Сімейного кодексу України, такими особами вважаються спільно проживаючі особи, пов’язані загальним побутом, що мають взаємні права та обов’язки. І навіть коли чоловік і дружина з поважних причин не проживають спільно, вони все ж вважаються членами сім’ї. Отже, члени сім’ї спадкодавця після його смерті можуть звертатися до установ або організацій з вимогою виплатити їм належні спадкодавцю грошові суми без нотаріального оформлення свідоцтва про право на спадщину на ці суми. При цьому, звичайно ж, їм необхідно документально підтвердити факт його смерті та свій статус члена сім’ї спадкодавця. Таким підтвердженням можуть бути штамп у паспорті про реєстрацію місця проживання, свідоцтво про реєстрацію шлюбу, свідоцтво про народження, де спадкодавець записаний батьком тощо.
Спадкування права на внесок у банку або іншій
фінансовій установі
Статтею 1228 ЦК України визначені особливості спадкування права на внесок у банку або іншій фінансовій установі. Такою особливістю є перевага заповіту перед спеціальним розпорядженням вкладника-спадкодавця банківській установі. З цього випливає, що право на внесок входить до складу спадкоємної маси незалежно від способу розпорядження ним. Заповіт, складений після того, як було зроблено розпорядження банківській або іншій фінансовій установі, може повністю або частково скасувати його. Це відбувається у таких випадках:
– якщо у заповіті зазначена інша особа, до якої може перейти право спадкування внеску;
– якщо новий заповіт стосується всього майна спадкодавця.
У разі коли спадкування права на внесок зазначено у розпорядженні банківській установі або у заповіті, то внесок зазначеним у таких документах особам видається відразу після смерті спадкодавця без нотаріального оформлення.
На загальних підставах буде успадковуватися право на внесок у разі коли особи, зазначені у розпорядженні банку або заповіті, не скористаються своїм правом спадкування.
Спадкування права на отримання страхових виплат
На загальних підставах, згідно зі ст. 1229 ЦК України, успадковується і право на отримання страхових виплат або страхового відшкодування у разі коли спадкодавець-страхувальник не вказав у договорі особистого страхування особи, до якої має перейти право на отримання названих сум. У цьому випадку передбачена можливість виключення права на отримання страхової суми зі складу спадщини.
У разі коли у договорі страхування не зазначений спадкоємець, то суми за договором страхування включаються до складу спадкоємної маси. Для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно до нотаріальної контори представити оригінал договору страхування. За відсутності названого документа нотаріус на прохання спадкоємців може зробити запит до страхових організації про наявність на ім’я спадкодавця страхових сум і договорів страхування з його участю.
Отже, якщо страхувальник вказав у договорі страхування особу, якій він заповідає право отримання страхових сум і страхових виплат, то зазначені суми не включаються до складу спадкоємної маси, тому що ч.2 ст.1229 ЦК України передбачає можливість виключення права на отримання страхової суми зі складу спадщини.
Спадкування незаповіданої частини майна
Стаття 1245 ЦК України містить указівки на порядок спадкування частини майна, яку спадкодавець не включив до складеного ним заповіту. Названий порядок передбачає, що частина майна, яка не ввійшла у спадкоємну масу, зазначену у заповіті, успадковується особами, які входять у коло спадкоємців за законом. У коло цих спадкоємців входять також й особи, зазначені у заповіті, але за умови, що вони мають право успадковувати за законом. Наприклад, спадкодавець частину належного йому майна (автомобіль) передає за заповітом своєму сину. Крім сина, у нього є ще спадкоємці першої черги – дружина та дочка. Виходить, що залишилася незаповіданою частина майна (квартира, яка була подарована йому) буде успадковуватися за законом усіма членами сім’ї в рівних частках, у тому числі й сином, який зазначений у заповіті.