Незаконне рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади чи місцевого самоврядування пересічним громадянином сприймаються як нездоланна перешкода з якою легше змиритись аніж вдаватись до активних дій щодо відновлення порушених прав та інтересів. Все ж, чинним законодавством передбачено досить дієвий механізм впливу на порушення вимог закону, які ставляться до поточної діяльності таких органів – адміністративне судочинство.
Статтею 40 Конституції України передбачено право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Положеннями статті 55 Конституції, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до статті 23 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади»накази центрального органу виконавчої влади або їх окремі положення можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Громадянин може подати скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування у порядку підлеглості вищому органу особисто або через уповноважену ним особу. Скарга в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.
Статтею 17 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що скарга на рішення, що оскаржується, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.
Звертаємо увагу!!! Адміністративний механізм оскарження до вищого органу влади проявив абсолютну неспроможність у врегулюванні правового конфлікту між приватними особами та представниками влади, тому його використання може відіграти негативну роль у формі пропуску строків для судового оскарження рішення. У разі якщо Ваші права чи інтереси порушено, зверніться за правовою допомогою для комплексної оцінки ситуації та обрання оптимального для Вас варіанту вирішення справи.
Досить часто доводиться стикатись з проблемами клієнтів щодо відмови державних органів чи службових осіб у наданні інформації на звернення громадян. При цьому, незалежно від ступеня аргументованості такого звернення, особа одержує або відмову, або ж формальну відписку без конкретної відповіді на поставлені запитання. У даній ситуації найефективнішим засобом захисту інтересів клієнта виступає адвокатський запит.
Без перебільшень, запит адвоката можна вважати тим дієвим інструментом, який здатний змусити державний апарат, незалежно від рівня публічної ієрархії, все ж приділити час питанню надання інформації пересічному громадянину. Оскільки усі подальші заходи щодо захисту прав фізичної чи юридичної особи залежать від обсягу зібраних доказів та інформації по справі, саме завдяки адвокатському запиту можливо створити ефективні передумови для відновлення порушеного діями чи бездіяльністю державних інститутів правового статусу суб’єкта приватного права.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування до суду має певні особливості, пов’язані з характером порушеного права. Такі позови підвідомчі судам загальної юрисдикції або адміністративним судам, юрисдикція яких відрізняється між собою. Від правильності визначення виду судового органу, до якого необхідно звертатися за захистом, залежить швидкість поновлення порушених прав та інтересів клієнта.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
В частині 2 статті 18 КАС України зазначено, що саме Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи:
1) однією зі сторін, в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам;
2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням;
3) щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб’єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
У разі невизначеності КАС України предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
Слід також відзначити, що частина спорів, пов’язаних з оскарженням неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, розглядаються судами загальної юрисдикції. Зокрема статтею 15 ЦПК України визначено, що суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних чи оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Отже, рішення дії чи бездіяльність органів владних повноважень, що порушують цивільні, житлові, земельні, сімейні, трудові права особи, можуть бути оскаржені до судів загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства. При цьому ключовими критеріями для віднесення справи до підсудності суду загальної юрисдикції і використання ЦПК України у ході розгляду справи необхідним є ряд факторів:
1) Сфера правовідносин, співзвучна з загальною юрисдикцією місцевого суду (відносини оренди, купівлі-продажу житла, приватизації, трудові відносини, відмінні від публічної служби тощо);
2) Акт, що виступає предметом оскарження носить індивідуальний характер та прямим чином визначає, змінює чи припиняє права чи обов’язки заявника.
Наряду з дієвістю адміністративного судочинства, саме на долю окружних адміністративних судів припадає більшість відмов у відкритті проваджень за заявами осіб, що базується на складності адміністративного процесуального законодавства та неврахування заявниками вимог до процесуального оформлення позовних заяв та додаткових матеріалів. Таким чином, своєчасна підтримка адвоката у адміністративному судочинстві є запорукою швидкого та якісного вирішення ваших проблем у взаємодії з публічним апаратом.