Повідомлення про підозру

Без перебільшень, саме стадія повідомлення особі про підозру є одним з найважливіших етапів усього кримінального процесу, оскільки саме на даній стадії особа набуває статусу такої, що притягається до кримінальної відповідальності.

Комплексний аналіз судової практики та численних звернень клієнтів дозволяє стверджувати, що саме ідентифікація стану дотримання кримінально-процесуального законодавства України на стадії повідомлення про підозру дозволяє виділити, а в подальшому і використати якості основи для стратегії захисту у суді, вади позиції обвинувачення, які слугуватимуть вагомою підставою для винесення виправдувального вироку по справі. Не є таємницею той факт, що вітчизняне законодавство містить значну кількість прогалин, суперечностей та інших вад, які обумовлюють двоякість його тлумачення, формуючи запоруку для неоднакового застосування норм права у аналогічних за правовим змістом ситуаціях. Причиною даного парадоксу виступає суб’єктивізм, який властивий суб’єктам, які практично втілюють правові норми у суспільних,у тому числі процесуальних, відносинах, реалізовуючи надану їм компетенцію у формі актів управління у різних галузях права.

Незважаючи на важливість питань, які виступають предметом правового регулювання кримінально-процесуального законодавства України, саме у даній сфері правовідносин і відзначається апогей волюнтаризму, притаманний носіям владних повноважень (слідчим, прокурорам, суддям) у їх взаємодії зі звичайними людьми, які, в силу життєвих обставин, вступили в вкрай складне протистояння з владним репресивним апаратом. Вочевидь, трактування та доведення питань законності власної поведінки чи протиправності окремих дій сторони обвинувачення, потребує спеціальних навиків та значного досвіду, відтак правова допомога кваліфікованого юриста на стадії повідомлення про підозру є фактором, який може змінити увесь хід справи.

Під повідомленням про підозру слід розуміти як окрему стадію кримінального процесу, так і належним чином оформлений документ. Кримінально процесуальним кодексом України передбачено можливість прокурора (процесуального керівника) чи слідчого, який діє за погодженням з призначеним процесуальним керівником, повідомити особі про підозру в одному з трьох випадків (підстави повідомлення про підозру):

1) Якщо таку особу затримали на місці вчинення злочину чи безпосередньо після його вчинення;

2) У разі застосування щодо особи одного із запобіжних заходів;

3) Якщо є достатні докази для підозри особи у вчиненні злочину.

Якщо перші дві процесуальні підстави для повідомлення про підозру і характеризуються відносною визначеністю та є зрозумілими, то третя підстава потребує детальнішого аналізу. Визначення того чи зібрані докази є достатніми для підозри особи у вчиненні злочину передбачає інтелектуальну діяльність представників сторони обвинувачення, а відтак тяжіє до суб’єктивізму тлумачення, яке може базуватись на упередженому чи недбалому ставленні таких учасників кримінального процесу до реалізації їх процесуальної компетенції та може бути використано захистом для доведення незаконності повідомлення про підозру.

Оскільки слідчий суддя (на стадії досудового слідства) чи суд (після передачі обвинувального акта на його розгляд) може комплексно оцінити обґрунтованість доводів обвинувачення лише у разі комплексного висвітлення захистом аргументованих свідчень порушення кримінально-процесуального законодавства, у тому числі і тих, що свідчать про те, що відбулось безпідставне повідомлення про підозру, залучення висококваліфікованого захисника є ключовою запорукою уникнення безпідставного обвинувачення.

Значна кількість адвокатів, в силу тих чи інших причин, не застосовують такий дієвий засіб захисту як оскарження повідомлення про підозру, хоча, на нашу думку, з огляду на встановлення даного інструменту захисту у кримінально процесуальному законодавстві, така позиція є невиправданою бездіяльністю та ніяк не покращує процесуальне становище клієнта.

Для прикладу, найбільш поширеними підставами, які можуть слугувати передумовами для скасування повідомлення про підозру є несвоєчасність вручення такого процесуального документа чи порушення вимоги щодо особистого вручення адресату такого повідомлення.

Законодавством передбачено, що повідомлення про підозру повинно бути вручено у день його складення (мається на увазі процесуальне оформлення акта та його погодження з прокурором) особисто особі, щодо якої його складено, або ж у порядку, передбаченому для вручення повідомлень (тобто повнолітньому членові сім’ї особи, щодо якої складено таке повідомлення). Зачасту недотримання навіть таких базових вимог щодо процесуального забезпечення набуття особою статусу підозрюваного слугують запорукою для нищівної дискредитації позиції обвинувачення у суді та слугують ефективним свідченням незаконності усього провадження за принципом концепції «плодів отруйного дерева», за якою сформовані на підставі первинного порушення процесуальних вимог докази, незважаючи на їх зміст та важливість, не можуть використовуватись у процесі доказування вини, оскільки здобуті в режимі первинного порушення процесуального порядку, а відтак без належної правової підстави.

Значний досвід правозахисної діяльності дозволяє мені ефективно реалізовувати методику «раннього» захисту, при якому незаконні дії сторони обвинувачення нейтралізуються шляхом формування обґрунтованої скарги щодо скасування повідомлення про підозру, якою перекреслюється уся репресивна інсценуація властива справам, спрямованим на приховування істинного винуватця злочинних дій через протиправне потрурання зі сторони слідства та прокуратури.

Усі проблемні питання механізму повідомлення про підозру потребують ретельного та індивідуального підходу до ситуації, тому невідкладне звернення за правовою допомогою – це одна з запорук виключення можливого безпідставного покарання.

 

 

Залишились запитання? Заповніть форму і ми зв’яжемось з Вами

Залишились запитання? Заповніть форму і ми зв’яжемось з Вами